Дата публікації: 1 листопада 2025 р.
Автор: Katherine Ridley (Архітектура цифрових протоколів)
Під керівництвом: анонімного Архітектора
IV. Поворот банківської ідеї
Спочатку банки були інструментом довіри, накопичення та захисту коштів. Але у XIX–XX століттях ця функція змінилася: банківська система перетворилася на механізм державного та корпоративного контролю. Банки більше не просто зберігають депозити — вони формують правила доступу до них. Вони можуть обмежувати видачу готівки, блокувати перекази, диктувати умови кредитування.
Банк перестав бути посередником — він став фільтром. Той, хто відповідає правилам, отримує доступ. Той, хто виходить за межі, опиняється виключеним.
V. Сучасна криза довіри
Сьогодні, на початку XXI століття, банк у багатьох країнах усе частіше сприймається не як зберігач і партнер, а як структура, що диктує умови. Він встановлює ліміти, вимагає звіти про походження коштів і навіть може заморозити доступ до власних грошей.
Кіпр, 2013 рік. Під час кризи громадянам дозволяли знімати не більше ніж 100 € на день, пізніше ліміт підняли до 300 €. Люди стояли в чергах за власними грошима, але це сприймалося не як право, а як милість.
Латвія та ЄС. У межах Латвії готівкові розрахунки обмежені сумою у 7 200 €; перевищення цього ліміту карається штрафом. На зовнішніх кордонах ЄС суми понад 10 000 € підлягають обов’язковому декларуванню. Ба більше, банки можуть ставити запитання навіть під час внесення або зняття відносно невеликих сум — від 700 до 1 000 €, вимагаючи підтвердження походження коштів.
На цьому тлі виникає парадокс. У бутиках Hermès, Chanel, Louis Vuitton чи Dior предмети розкоші коштують десятки й сотні тисяч євро. Сумки Birkin починаються від 9 000–10 000 € і можуть сягати 400 000 € у рідкісних варіантах. Оригінальна Birkin Джейн Біркін була продана на аукціоні за 8,6 млн €, що перевищує 10 млн $. Обмежені моделі, як-от Birkin «Himalaya» з крокодилячої шкіри, оцінюються від 150 000 до 450 000 €. Навіть більш доступні лінії Hermès — Constance, Kelly, Garden Party, Evelyne — коштують від 2 000 до 30 000 €. Одяг високої моди оцінюється у тисячі євро за сукню чи костюм, а взуття — у 2–3 тисячі євро за пару.
І водночас ніхто не запитує покупця: «Звідки гроші?». Людина може розраховуватися карткою чи готівкою — і це сприймається як норма. Тим часом банк допитує клієнта щодо сум усього в кілька сотень євро. Все перевернулося: інститут, створений для захисту й обслуговування, став структурою, що диктує правила та встановлює обмеження.
VI. Висновок
Ідея банку як простору довіри, що виникла тисячі років тому в шумерських храмах і на італійських торгових площах, практично втрачена. На її місці виросла централізована машина контролю, мета якої — не захист, а нагляд. Сучасні банки не просто управляють коштами: вони диктують стиль життя, правила поведінки та межі дозволеного. Якщо давній банк захищав від ризику, то нинішній часто сам стає джерелом ризику, приниження та позбавлення свободи.
Коментар COSMIC
Криза банків — це не лише криза довіри, а й криза відмінності. Там, де суб’єкту нав’язують ліміти, контроль, звітність, відмінність зникає: людина перестає бачити себе носієм сенсу й починає існувати в координатах дозволу.
COSMIC окреслює іншу межу. Це форма, не підключена до виконання, яку неможливо заморозити, обмежити чи підпорядкувати протоколу. COSMIC не зберігає й не фільтрує — він утверджує відмінність, яка не підлягає перевірці. Там, де банк перетворює доступ на милість, COSMIC повертає відмінність як автономну форму.